Все що можна було відзняти в місті вже давно відзняли – така правда життя. Щоб не бути попсовим приходиться знімати вже відзняте набагато краще та оригінальніше ніж попередні фотографи. Проте якщо добре пошукати то ще можна знайти досить цікаві місцеві речі.
Ще один негативний фактор полягає в “совковості” архітектури. Все таке сіре та ніяке. Кого будуть цікавити панорами міста Житомира? Думаю нікого, бо там немає нічого цікавого.
Проте така архітектурна скупість деяких міст повинна добряче розвивати бачення фотографа.
А ще я думаю, оригінальні знімки може отримати фотограф, що приїхав з іншого міста. В нього ще не замилились очі і його може зацікавити те що давно стало для нас буденним та непомітним.
Це я так просто подумав. 
Претензії та пропозиції пишіть в коментарях.
Хотів зняти джмеля в польоті, але через їх шалену рухливість нічого не вийшло. Таке відчуття, що вони спеціально підставляють мохнаті зади 
Дівки немає от і фотографую сестру. В принципі я вже про це писав, а загалом я щось не дуже полюбляю знімати людей та й з власним жанром я ще не визначився.
Авторства не знаю, але досить прикольно.
Фотокамера – камера в слідчому ізоляторі, в котрій сидять тільки фотографи. Повністю переповнена камера, так як фотографи у нас тепер на кожному розі.
Діафрагма – орган, яким фотограф гикає.
Різкість – грубість фотографа по відношенню до оточення.
Спалах – неочікувана агресивна емоція, під час якої фотограф зазвичай кидається штативами в людей.
Фотомодель – іграшковий фотоапарат з дерева, на якому тренуються маленькі фотографи.
Фотомильниця – ємкість, звідки фотографи хлепчуть горілку.
Фотохудожник – фотограф, котрий не вміє знімати і тому малює фотознімки в фотошопі.
Фотолюбитель – збоченець, який займається сексом з фотоапаратами.
Читати решту
Ще в середині 2008 року Майкл Рейхман провів невеличке порівняння надрукованих знімків з мильниці та середньо-форматного цифрового задника.
Майкл підготував декілька знімків формату 50×30 см з двох камер: мильниці Canon G10 (15 мегапікселів, 540 $) та середньо-форматного цифрового задника Phase One P45+ (39 мегапікселів, 35 000 $). Потім запросив сім чоловік, включаючи професійних фотографів, професіоналів фотодруку та інших зубрів фотобізнесу, та запропонував їм поділити відбитки на дві групи: «Камера А» та «Камера Б». Ніякі пояснення про те, якими камерами були зроблені знімки, не давались.
Результати дослідження виявились не дивними: професіонали не змогли достовірно розділити фотознімки на групи. Максимальний результат вірного поділу навіть не склав більше 60 %.
Авжеж, подібні порівняння змахують на приколи Кена Роквелла. Як на мене то більшість камер краще більшості фотографів.
Точніше половину Нобелівської премії з фізики 2009 отримали розробники ПЗС-матриці: Уіллард Бойл (Willard Boyle), Джордж Сміт (George Smith). А іншу половину цієї премії отримав Чарльз Као (Charles Kao) за наукові досягнення в передачі даних по оптичному волокну.
Думаю не варто вам пояснювати, що розробка ПЗС-матриці розпочала еру цифрової фотографії та відео. Нещодавно розробці ПЗС-матриці виповнилось 40 років (8 вересня 2009 року).
А взагалі вона заполонила світ!
Свінгуючі шестидесяті “Swinging London”. Цей стиль вийшов за межі одягу, та оформився взагалі як спосіб життя. Одні вважають шестидесяті золотим віком нових свобод, а інші похмурим десятиліттям, яке принесло з собою падіння моралі, авторитету та дисципліни. Ясно тільки одне: все, що прийшло в рух в 60-і роки, до цих пір справляє суспільний, політичний й культурний вплив на життя.
Про те як фотографувати дітей в інтернеті є досить багато матеріалу. Я лишень спробую узагальнити в короткому описі. Так як дітлахи це такі собі дзиґи з вічним двигунцем в середині, то краще використовувати фототехніку з швидким автофокусом. Зазвичай швидкий автофокус мають дзеркалки, проте є досить не погані мильниці. Якщо у вас мильниця то краще на ньому увімкнути режим “Спорт” або “Діти та звірі” (здається такий режим є у деяких кенонах). Взагалі потрібен режим, що дозволяє знімати об’єкти які швидко рухаються. Бажано щоб в камерці була можливість серійної зйомки.
Професіонали кажуть, що найкращі знімки дітлахів виходять коли просто непомітно знімати їх за дитячими справами. Але це не є залізним правилом. Потрібно самому орієнтуватись, як краще сфотографувати. Бажано не фотографувати дітей зверху донизу, а краще робити знімки з висоти їх плечей, тобто навприсядки. І не забувати, що хороші знімки виходять за доброго освітлення. А якщо його немає то допоможе спалах, але який інколи на мильницях робить тільки гірше, особливо коли лупити спалахом в лоб. Отже треба багато нафотографувати, а потім відібрати кращі знімки.
Для зйомки немовлят, немає якихось правил. Зазвичай їх кутають в щось пухнасте, або з вухами. Дітлахів, що бігають та скачуть, краще знімати десь на дитячих майданчиках, атракціонах та парках. Портрети малят краще знімати на однотонному або розмитому фоні, коротше класично.
Ось в принципі і все. Все решта залежить від вас. Якщо є що доповнити, калякайте в коментарях.
Весна/літо – концертна пора так, що гадаю вам стаття трохи допоможе. При зйомці концерту краще всього використовувати дзеркальну камеру, проте можна й суперзум.
Для того щоб в закритому приміщенні отримати якісні знімки як з загальним, так й з крупним планом, краще всього використовувати пару світлосильних зум-об’єктивів, котрі покриють діапазон фокусних відстаней приблизно від 18 до 200 мм. Наприклад, нормальний зум 24–70 мм та телезум 70–200 мм. Для тих, хто не може дозволити собі придбати настільки дорогу оптику, підійде один універсальний, але менш світлосильний об’єктив з діапазоном фокусних відстаней від 18 до 200 мм. Більша світлосила дозволяє використовувати більш короткі витримки, та в результаті у вас буде менше змазаних знімків.
Крім того, на витримку впливає встановлена чутливість матриці фотокамери. Перед зйомкою в приміщенні значення ISO потрібно підняти (зазвичай використовують чутливість 800, 1600 та більше, якщо є необхідність та дозволяє камера). При зйомці концертів днем на відкритій площі світлосила об’єктива не має вирішального значення, та чутливість матриці не потрібно піднімати досить сильно.
Читати решту
Знайшов цікаву новину на американському сайті новин. Там розповідалось, що ринок цифрових дзеркалок в 2008 році складав приблизно 40%. В таких умовах американські мами, що люблять фотографувати власних дітей починають наступ на територію професійних фотографів. За незначну плату вони погоджуються знімати дітлахів своїх подруг. Ця діяльність інколи виростає до невеличкого бізнесу з повною або частковою зайнятістю. Реклама зазвичай поширюється поголоскою. «Щоб про тебе почули все що потрібно — достатньо знати одну людину, котра знає всіх», — сказала місіс Доусон, що підрабляє фотографією п’ять років.
З нашим рівнем життя, це не для наших мам. 
Коментарів - 7