Взагалі то я хотів собі придбати Canon EOS 400D. Але так як вдарила криза то мені перехотілось переплачувати. 
А зараз їх важко знайти по нормальній ціні, але все таки можна. От я й думаю вже дошкребти кошти на дзеркалку Canon EOS 450D. Різниця між ними незначна, в 450D додали трішки більше мегапікселів, режим Live View та ще пару незначних нюансів. Я й вже не пам’ятаю що там. Ще чув що в 450D kit об’єктив кращий став.
Також придивлявся на Nikon D60 та D40. В D40 все клас, але матриця в 6 мегапікселів замала як на мене. Вважаю що оптимальним є 10-12 мегапікселів. От в Nikon D60 з матрицею все нормально, проте є свої нюанси такі як відсутність автоматичного брекетингу й об’єктиви потрібні спеціальні з вбудованими двигунцями фокусування. Тобто в тушці немає двигунця, а в решти сімейства дзеркалок Nikon вони є.
Хотілось ще Nikon D80, але він коштує дорогувато. Все таки зупинився на Canon. В них якось параметри більш оптимальні чи що. І так я купую собі дзеркалку десь 1,5 роки. 
Дороті Шуз – молодий французький фотограф. На мій погляд немає змісту описувати її біографію, достатньо прочитати те, що вона сама пише про себе та про свої работи.
Дороті Шуз:
“Мені 28 років, я прийшла в фотографію з театрального середовища. Почала фотографувати два роки тому. Це просто повинно було статись. Мені завжди є що сказати, але я поганий оратор, тому вирішила дати слово фотографії. Розповідаючи історії, я приділяю найбільшу увагу людині та її самотності, коли навколишній світ для неї не існує, коли вона знаходиться наодинці з собою. Мрії, котрі вона старанно втримує на кінчиках пальців, її втрачені ілюзії, втечі, страхи, бажання дізнатись інше, пошуки себе й своїх таємних почуттів. Я намагаюсь втілити думки на папері, що ставить мої фотознімки поруч з мистецтвом сюрреалізму. Я ставлю всіх людей в один рядок – незадоволених ідеалістів. Глядач сприймає мої фотознімки як ряд монологів. Маленькі історії, котрі він розповідає самому собі, коли інші повернулись спиною. Я намагаюсь наділити обличчям наше підсвідоме, зануритись в наші внутрішні лабіринти й освітити суб’єктивним світлом наші самі темні кутки. Зробити невидиме видимим. Розповіді поза часом. Випадкові точки універсального, дверці, яких ведуть до особистих сховищ. Що стосується способів моєї роботи, в відношенні моделей, я залучаю тих людей, які зачіпають мене до глибини душі тим, які вони є, і яке враження вони роблять. Я перебігаю на другу сторону вулиці, коли мені показують стереотипну псевдо красу. Я навідріз відмовляюсь від легкого естетизму. Краса повинна розмовляти! Я хочу працювати зі справжніми людьми, особистостями, виразливими, рельєфними, прихованими…
З людьми, до яких непросто підступитись, які мене вражають й зачіпають.
Я не маю ні фотостудії, ні необхідного обладнання. Я беру свої речі, свою крейду, папір, папки. І далі з купою ідей в голові, озброєна фотоапаратом, виходжу на сусідню вулицю. Клік.
Я йду на пошуки поезії в її схованках.
З будь-якої речі створюю справжню історію.”
Читати решту
В цьому записі я приймаю естафету в блоговому флешмобі від Vovanada і даю відповідь на запитання:
Чому ти цікавишся фотографуванням? Які твої найбільші досягнення в цьому мистецтві. Та хотілося б побачити твої найкращі робити (на твою думку).
Фотографуванням цікавлюсь мабуть через те, що вмію трохи малювати. А взагалі мене вразило те що фотознімок може викликати емоційний відгук в людині. Захотілось собі спробувати викликати своїм баченням емоції у інших.
Досягнень як на мене зараз немає. Можливо через те що я знаходжусь в депресивному стані. Все сіре й не цікаве. Я вже більше пів року нічого не знімав. Потрібно буде якось відзняти плівку, заряджену в старенький Зеніт-ЕМ.
Ось тут можна переглянути те що я знімав на мильницю (Canon PowerShot A560) Flickr
Естафету передаю Pretender’у з наступними запитаннями:
Хочу дізнатись коли ти написав свій перший вірш чи “короткометражний” твір? Якщо він зберігся то опублікуй його в себе на блозі. Гадаю ти ще пишеш для себе, тобто те що ти нікому не показував? Якщо є таке, то покажи трішки.
Стробізм (Strobism) – це такий напрямок в фотографії, коли фотограф (strobist – стробіст) тягає з собою мобільне, дешеве й компактне освітлювальне устаткування, з метою отримання “студійних” фотознімків в будь якому місці.
Досить часто це устаткування є саморобним, а під “студійними” фотознімками я розумію, якісно освітлені знімки що отримуються на студіях обладнаних професійним освітленням.
Ну ви зрозуміли. Для прикладу вам відео, де фотограф на собі носить все своє освітлення.
Автор цього переносного оригінального й простого девайсу Jesse Rosten.
Сьогодні вранці помітив, що в мене в теґах саме товсте це “Фотокамера”. Хоча я не онаніст фототехніки за Кеном Роквеллом, але чомусь найбільш використав саме це слово.
Ця “Фотокамера” така товста саме через те що це слово найбільше зустрічається в записах. Добре що “фотокамера” у всіх записах це просто засіб для фотографування, а не певна модель з детальним описом її можливостей і т.д. Якось мені втрапив на очі блог про фотографію, де кожен запис це був огляд та опис технічних характеристик певної фотокамери. Це просто жах. А де ж там про фотографію? Його потрібно було назвати “блог про фотокамери”. Той блог є справжнім раєм для дрочерів фототехніки.
Хоча сам я не відмовився б від нормальної цифродзеркалки, яку придбаю згодом коли пройде славнозвісна світова фінансова криза. Чорти б її побрали.
На жаль мені не вдалось віднайти джерело та авторство цієї статті, але головне що стаття існує та досить весела й цікава.
Ви почуєте це знову й знову від всіх фотографів, у котрих я брав інтерв’ю: беріть завжди вашу чортову фотокамеру з собою!
Анрі Карт’є-Брессон носив свою камеру скрізь – в хімчистку, в кафе, в кіно… його надійна Лейка M2 завжди була під рукою. Так, саме тому і я придбав таку багато, багато років тому, надіючись що чари зійдуть й на мене.
Ансел Адамс зробив свій знаменитий знімок “Місяць й напівкупол” (“Moon and Half Dome”) на шляху до бару, куди він поспішав, щоб випити склянку другу зі знижкою. Він просто з’їхав на узбіччя на своєму Кадиллаку годин в 4 вечора, витягнув свій Хассельблад й зробив цей знімок. Сів знову в автомобіль, й дав газу, помчав ще трішки повеселитись. Іронічність ситуації полягає в тому, що тепер фотографи шукають теж місце на узбіччі, щоб відзняти такий-же знімок. Анселу подобалось фотографувати місяць і він був готовий зробити знімок, коли побачив той кадр.
Читати решту
Pixelpost як на мене то це найкращий двигунець для персональної галереї та фотоблогінгу.
На зображенні наведено скрін галереї moodaholic.com, що працює на Pixelpost.
Щоб зрозуміти, що може вона нам запропонувати, необхідно спочатку розібратись з тим, що потрібно для фотоблогінгу. Фотоблог — це фактично звичайний блог, де в якості контенту аудиторії пропонуються фотознімки. Тобто, в принципі, ми можемо зробити подібний проект на базі будь-якого блогового двигунця з адекватною функціональністю, але Pixelpost має ряд специфічних особливостей, котрі роблять його більш зручним саме для фотоблогінгу.
Читати решту
Знайшов ефектну та просту в налаштуванні флеш-галерею. Розробник пропонує не одну, а 4-и версії своєї галереї абсолютно безкоштовно.
Для перегляду роботи однієї з них перейдіть за посиланням: галерея TiltViewer
А за цим посиланням можна ознайомитись з всіма модифікаціями (SimpleViewer, TiltViewer, AutoViewer, PostcardViewer). Є з чого вибрати.
Читати решту
Це урок по конструюванню майже безкоштовного лайтбоксу був представлений Jeffrey Bail.
Якщо ви, так само як і я, не маєте бажання витрачати гроші, то ви зможете виготовити лайтбокс самостійно й отримати добрі результати. Якось я побував в місцевому фотомагазині, й мені потрапили на очі лайтбокси. Це були розбірні білі коробки з отворами з переду й трьома лампами — вони застосовувалися для того, щоб фотографувати малі об’єкти в фотостудіях.
Я вже збирався придбати один лайтбокс, доки не побачив цінник в 100$. Я ніколи не витрачу 100$ за невелику кількість тканини й 3 лампи, так як матеріал коштує набагато дешевше. І тоді я відправився додому робити власний саморобний лайтбокс, котрий в результаті вийшов зовсім непоганим.
Необхідні матеріали:
1) Коробка — коробку можна взяти будь-якого розміру й форми, вирішуйте самі. Я пропоную взяти квадратну. Коробки ви можете взяти де завгодно, та й безкоштовно. Я притягнув цю коробку з роботи, вона в мене там плуталася під ногами.
Читати решту
Знімок фотографа Volker Lang, більше можна побачити на його сайті www.volker-lang.com
Дуже цікавий жанр цей НЮ. Не кожен може передати красу жіночого та чоловічого тіла на знімку. Інколи мене дивує як звичайні люди знімають себе оголеними і виставляють дане фото на показ десь на форумах чи фотосайтах. При цьому вони вважають, що знімок просто шедевр тому що там вже є оголене тіло. А на справді знімок є вульгарним та бридким. Й таку “гарну” критику вони отримують в коментарях.
Для цього жанру потрібно мати хист, це не порнографія яку зняв і готово. Хоча й порнографію зараз професійно знімають, але то не є вже НЮ. Гадаю мало хто з людей повісить в себе у вітальні порнографічний знімок розміром 1 на 2 метри.
До речі жанр НЮ існував на протязі багатьох віків і прийшов в фотомистецтво зі скульптури і живопису.
Коментарів - 9