На протязі дев’яти днів я не написав нічого нового і вирішив опублікувати суто експериментальний запис. Основна ціль даного посту, перевірити чи втраплю я за пошуковим записом фотограф Житомир в топ. Взагалі то я не дуже розуміюсь на просуванні та оптимізації сайтів. Ніколи цим не переймався, але зрозуміло що це досить корисна річ.
Також потрібно врахувати декілька інших популярних фраз, таких як фотограф на свадьбу Житомир. Ніколи не думав займатись зйомкою весіль. В моїх планах була тільки зйомка фоток, для подальшого продажу на стоках. Для цього я навіть придбав макрооб’єктив Canon 50mm 2.5 Compact macro, але все таки я ледачий.
І як бонус до даного запису, невеличкий огляд нових інструментів в Adobe Photoshop CS6:
В новому фотошопі трохи розширили функціонал вже існуючих інструментів та додали декілька нових. Наприклад, управління розмиттям як у фільтрі Alien Skin Bokeh 2. Мені подобається цей плагін, але ним потрібно користуватись правильно. Деякі фотографи створюють явно виражені розмиття, що віддають штучністю. До речі, ефект тільт-шифт робиться в ньому за декілька секунд.
Коротше, я супер фотограф в Житомире котрий не робить весільних зйомок і взагалі знімає мало. Якщо вас сюди приведе пошукова система, то вибачайте.
Коментування даного запису не обов’язкове.
Просто ядерні макрознімки від фотографа Lee Peiling. Чіткі та вилизані зображення комах дивують своєю яскравою кольоровою гамою. Ось таке макро я дійсно люблю. Решту її робіт можна побачити на Flickr (Twomeows).
Трохи інфи з її профілю:
Народилася в Малайзії, але на даний момент проживаю в Танзанії. Колишній рекламний дизайнер. Серйозно знімати почала тільки 3 роки тому. Макрозйомка це те, що мені подобається найбільше в даний час.
Для фотографування використовує: Canon EOS 50D, 100 мм макрооб’єктив, зовнішній спалах, Photoshop Elements 9…
Це роботи відомого фотографа–портретиста Мартіна Шоллера. Багато його робіт можна побачити на обкладинках “Esquire”. Він власний неповторний стиль і його роботи можна легко впізнати.
Він просто дивовижно фотає рептилій, земноводних та комах:
Решту робіт можна переглянути в його галереї на deviantart: Artur Celes
До речі, напишу вам ще про цікавий сайтик:
Це такий собі ресурс де викладаються відібрані ілюстрації та фотки. Досить часто я його відвідую коли в мене творча криза. Але щось я не можу з неї вийти. 
Ось такі ось справи.
Випадково на flickr надибав автора під ніком Mattijn. В основному займається matte painting. Хто не знає, то це колажі зі знімків + домальовки.
Декілька робіт:
Хельмут Ньютон народився 31 жовтня 1920 року в берлінському пригороді Шонеберг. Батьки майбутнього фотографа, військовий у відставці й «ґудзикова принцеса», спадкоємиця великого галантерейного промисловця, не відчували фінансових труднощів й балували свого молодшого сина. Згідно спогадів самого Ньютона, він був «цілком нестерпним, але чарівним малям». Якщо хлопцю чогось хотілось, то він не відставав від батьків, доки не отримував бажаного. До того ж він рано почав цікавитись представницями протилежної статі – вже в три роки, якщо вірити спогадам фотографа, йому подобалось підглядати, як переодягається няня, а трішки пізніше він пристрастився до чоловічих журналів, які крав у старшого брата Ханса. Втім, до послуг хлопця були й більш невинні ілюстрації – дядько-книговидавець часто дарував дітям розкішно оформлені книги, які маленький Хельмут з захопленням розглядав.
Дороті Шуз – молодий французький фотограф. На мій погляд немає змісту описувати її біографію, достатньо прочитати те, що вона сама пише про себе та про свої работи.
Дороті Шуз:
“Мені 28 років, я прийшла в фотографію з театрального середовища. Почала фотографувати два роки тому. Це просто повинно було статись. Мені завжди є що сказати, але я поганий оратор, тому вирішила дати слово фотографії. Розповідаючи історії, я приділяю найбільшу увагу людині та її самотності, коли навколишній світ для неї не існує, коли вона знаходиться наодинці з собою. Мрії, котрі вона старанно втримує на кінчиках пальців, її втрачені ілюзії, втечі, страхи, бажання дізнатись інше, пошуки себе й своїх таємних почуттів. Я намагаюсь втілити думки на папері, що ставить мої фотознімки поруч з мистецтвом сюрреалізму. Я ставлю всіх людей в один рядок – незадоволених ідеалістів. Глядач сприймає мої фотознімки як ряд монологів. Маленькі історії, котрі він розповідає самому собі, коли інші повернулись спиною. Я намагаюсь наділити обличчям наше підсвідоме, зануритись в наші внутрішні лабіринти й освітити суб’єктивним світлом наші самі темні кутки. Зробити невидиме видимим. Розповіді поза часом. Випадкові точки універсального, дверці, яких ведуть до особистих сховищ. Що стосується способів моєї роботи, в відношенні моделей, я залучаю тих людей, які зачіпають мене до глибини душі тим, які вони є, і яке враження вони роблять. Я перебігаю на другу сторону вулиці, коли мені показують стереотипну псевдо красу. Я навідріз відмовляюсь від легкого естетизму. Краса повинна розмовляти! Я хочу працювати зі справжніми людьми, особистостями, виразливими, рельєфними, прихованими…
З людьми, до яких непросто підступитись, які мене вражають й зачіпають.
Я не маю ні фотостудії, ні необхідного обладнання. Я беру свої речі, свою крейду, папір, папки. І далі з купою ідей в голові, озброєна фотоапаратом, виходжу на сусідню вулицю. Клік.
Я йду на пошуки поезії в її схованках.
З будь-якої речі створюю справжню історію.”
Читати решту
Коментарів - 14