Думаю всі знають хто такий Володимир Турчинський, а хто не знає той хоча б чув про нього. Так от він любить познімати. Починав з фотоапарату Смена 8М, а недавно почав знімати на Nikon D700. В арсеналі має два об’єктиви: AF-S Nikkor 24-120mm, AF-S Nikkor 70-200mm. Розміри об’єктивів саме під розміри “Динаміту”.

Переглянути його знімки (як на мене є достойні знімки) та почитати інтерв’ю можна за посиланнями на Nikon Росія: частина 1, частина 2.

До речі на Nikon він знімає на протязі 15 років – справжній ніконість.

Ще в середині 2008 року Майкл Рейхман провів невеличке порівняння надрукованих знімків з мильниці та середньо-форматного цифрового задника.

Майкл підготував декілька знімків формату 50×30 см з двох камер: мильниці Canon G10 (15 мегапікселів, 540 $) та середньо-форматного цифрового задника Phase One P45+ (39 мегапікселів, 35 000 $). Потім запросив сім чоловік, включаючи професійних фотографів, професіоналів фотодруку та інших зубрів фотобізнесу, та запропонував їм поділити відбитки на дві групи: «Камера А» та «Камера Б». Ніякі пояснення про те, якими камерами були зроблені знімки, не давались.

Результати дослідження виявились не дивними: професіонали не змогли достовірно розділити фотознімки на групи. Максимальний результат вірного поділу навіть не склав більше 60 %.

Авжеж, подібні порівняння змахують на приколи Кена Роквелла. Як на мене то більшість камер краще більшості фотографів.

На жаль мені не вдалось віднайти джерело та авторство цієї статті, але головне що стаття існує та досить весела й цікава.

Ви почуєте це знову й знову від всіх фотографів, у котрих я брав інтерв’ю: беріть завжди вашу чортову фотокамеру з собою!

Анрі Карт’є-Брессон носив свою камеру скрізь – в хімчистку, в кафе, в кіно… його надійна Лейка M2 завжди була під рукою. Так, саме тому і я придбав таку багато, багато років тому, надіючись що чари зійдуть й на мене.

Ансел Адамс зробив свій знаменитий знімок “Місяць й напівкупол” (“Moon and Half Dome”) на шляху до бару, куди він поспішав, щоб випити склянку другу зі знижкою. Він просто з’їхав на узбіччя на своєму Кадиллаку годин в 4 вечора, витягнув свій Хассельблад й зробив цей знімок. Сів знову в автомобіль, й дав газу, помчав ще трішки повеселитись. Іронічність ситуації полягає в тому, що тепер фотографи шукають теж місце на узбіччі, щоб відзняти такий-же знімок. Анселу подобалось фотографувати місяць і він був готовий зробити знімок, коли побачив той кадр.
Читати решту

Підготування

Що приготувати для фото в зимовий час? Мінусова температура та сніг – не самі кращі умови для цифрової фототехніки. При низькій температурі акумулятори суттєво втрачають свою ємність, тому постарайтесь взяти з собою запасні. По можливості тримайте їх до зйомки в теплі. Коли акумулятор вже сідає, його можна відігріти в кишені, і він ще трохи попрацює. Якщо похід буде тривалий, можна взяти зовнішній акумулятор збільшеної ємності, наприклад Quantum Turbo Battery. Однак важить він немало – приблизно пару кілограмів. Чуттєвий до зимових холодів і РК-дисплей камери. Втрачається яскравість, контрастність, можливі навіть спотворення передачі кольору. На доброму морозі він взагалі може не працювати. Добре, якщо в камері є оптичний видошукач. Часто в недзеркальних камерах використовується електронний видошукач – це теж РК-матриця, котра піддана зниженню яскравості та контрастності. Але він захищений від бокового освітлення, тому навіть при низькій температурі по ньому можна скомпонувати кадр.
Читати решту

ЛОМО – з простої абревіатури (Ленінградське оптико-механічне об’єднання), це слово перетворилось в інтернаціональний бренд, а ломографія стала не просто стилем фотографування – стилем життя та особливим світоглядом.

А почалось все в 1991 році – коли два австрійських студента, гуляючи по Празі відвідали в магазин, де продавались потримані фотокамери. Там вони і спробували апарат ЛОМО. Отримані знімки привели фотолюбителів в захват. Вже через декілька років було створено ломографічну спілку, та інтерес до радянської камери став масовим.

Читати решту

Гадаю багато задавали собі таке запитання, тобто цікавились етикою фотографії. Та й сам я цікавився цим, бо траплялись ситуації коли підходили не добрі “дяді” і просили тут не знімати, хоча я знімав на вулиці.

Наведу відповідь фотографа Михайла Левіта для прикладу, можливо це розставить крапки над “і”. Його відповідь відноситься до жанрової зйомки, але всерівно зачіпає етику фотографії загалом:

“Тепер про тему, котру жують до самої відрази, до безглуздя – про етику (щоб вона пропала) цієї самої жанрової зйомки. Мені досить часто задають це запитання. Я вам відповім – за законодавством практично всіх країн все, що ви знімаєте на вулиці – легітимно, тобто законно. Все. Ось якщо я зайду до вас в будинок, подивлюсь в вікно, замкову щілину і т.д. тоді так, можна сміливо подавати до суду. Це вже є вторгнення в приватне життя. На вулиці будь-яка людина автоматично стає загально доступною.

Ви не повірите, але біля Стіни Плачу (так як і в Храмі гроба Господнього, і в інших святих для різних народів місцях), всі знімають, намагаючись зафіксувати на пам’ять це місце. Це нормально і до цього всі звикли. Я ж знімаю людей. Я не ховаюсь (скажу чесно, що дуже рідко приходиться ховатись), стою біля і знімаю. Тобто мене всі бачать. Якщо моя присутність комусь заважає, мені про це скажуть і я піду геть. У мене немає потужних об’єктивів (максимум 200 мм). Маю ще 2х телеконвертор, але він тільки для зоопарку. І я не вважаю, що роблю щось, що йде всупереч моралі.
Читати решту

Художник – це найвищий 7 рівень (відповідає поняттю “рай” у християнській міфології)

Художник виражає своє бачення в реальній фізичній формі, в даному випадку в фотографії. Він відчуває настрій місця чи людини, справжньої або видуманої, і передає це своєю фотографією. Глядачі в свою чергу реагують на його творчість.

Художник — досконало й майстерно володіє своїми інструментами. Коли він створює свої витвори, він виходить за межі загальноприйнятих уявлень, його сутність витає зверху та поєднується з тим, що він створює. Коли Художник не творить, він вдосконалює свої практичні навички та знання інструментів, проте коли він в роботі його камера стає продовженням його думок. При цьому він свідомо не думає про технічну сторону, оскільки він майже ідеально володіє своєю технікою.

Проводячи паралелі з музикою, музика практикує своє вміння, але за грою, він не думає про переставляння пальців — він повністю віддається пристрасті моменту.

Як і професійний користувач інтернету, котрий має з десяток сайтів чи гітарист-професіонал, який використовує 23 грифи, художник може мати декілька фотокамер, і кожна його камера призначена для своїх певних цілей.
Читати решту