Муки наперед
23.07.2009
Мені хтось розповість чому люди вигадують наперед ситуації з паршивим кінцем і страждають від цього? Хоча подія не відбудеться, а людина настільки хвилюється… Чи хтось пояснить чому люди вигадують собі покарання наперед за те що вони зробили та теж мучаться?
Наприклад, розбив працівник принтер на роботі, а керівник буде завтра. Тут в голову лізуть ідеї як на нього будуть привселюдно лаятись матюками й вираховувати з зарплатні гроші на новий принтер. А реально дірєхтор скаже чорт з ним, він був лайновим і нам давно вже потрібно було купити новий.
А тепер викладіть свої ідеї.
Людина дивна істота. Ти ніколи не замислювався над тим, чому нині так популярно займатися трасферингом, візуалізаціями, ходити до ворожок і т.д.? Думаю, що це з тієї ж опери. А ще це може бути спробою виробити захисну реакцію та аргументи. Тож, не хвилюйся марно. Все буде добре!
Це все ілюзія
Я давно притримуюсь такої думки і висловлюю це вслух, що люди люблять страждати. Людям подобається це жалісливе почуття, вони як наркомани кайфують від цього. Не всі люди, звичайно, є виключення. Але в більшості так і є.
Поглянь на сьогоднішні попсові серіали – всі як один з подібним сюжетом: герой то втрачає пам”ять і страждає, то відновлює пам”ять і ще більше страждає, а як з пам”яттю все гаразд, то всерівно страждає – нерозділене кохання, мало грошей, померли родичі… Що спільне: завжди у сюжеті є страждання, без них ніяк. Вибереться з однієї халепи – одрязу втягнеться в іншу. Це вже якась пропаганда того, що без страждань життя – не життя.. І люди ведуться на цю пропаганду((
Я почитав тут книжечку по психології. Так виявляється там це все вже давно розписано.
Шукати небезпеку в майбутьому ми успадкували від наших твариноподібних предків (хоча людина – це й так вид тварин). Вони були завжди на сторожі, прокручували собі в голові ситуації втечі від хижаків чи можливі засідки.
А от вже страждати наперед від цього майбутнього ми набули з психологічною еволюцією через нашу бурхливу уяву.
бо не розумна та людина. сам от від такого мріяв би позбутися
Страхи. Все йде від страхів. Якщо ми в полоні страху – ми отримуємо адреналін від страхів, ми живемо в ньому, він наша коханка і натхнення. Він робить нас не тими, хто ми є насправді. Ліки дуже прости – треба закинути всі книжки по візуалізації, психології, трансферингу разом з ворожками на смітник й просто зробити перший крок, щоб бути самим собою – просто відкритися навколишньому світу й не боятись, що нам щось за це буде. Поламали принтер на роботі? Ну й грець з ним. Буде те, що буде – не більше, не менше. Навіщо зараз думати про це, краще піти й випити трішки кон’ячку біля поламаного принтеру й подумати чи можу я зараз реально щось зробити, щоб його відремонтувати. Якщо ні – буде завтра, буде їжа
Життя дуже коротке, щоб бути постійно в полони страху.
Богдан, повністю згоден з тобою про те що життя дуже коротке, щоб постійно бути в полоні страху. Дякую за потужний коментар – можна сказати навіть за цілий пост.
дякую, що підкорегував мою російську розкладку на компутері – не полюбляю 3 мови в …еее…ну в общем по русски: три языка в раскладке
Богдан Статкевич, та я знаю що в тебе української розкладки немає тому й підкорегував.