Світлосила об’єктиву
08.06.2009
Світлопропускна здатність об’єктиву визначається, з одного боку, площею діючого отвору об’єктиву (але змінюється за допомогою діафрагми), з другого — фокусною відстанню. Відношення фокусної відстані до діаметру діафрагми називається діафрагмовим числом та позначається буквою К. Стандартні значення К такі: 1,0; 1,4; 2,0; 2,8; 4,0; 5,6; 8,0; 11 й т.д. Кожне наступне значення К забезпечує зменшення освітленості в 2 рази.
Величина, обернена діафрагмовому числу, називається відносним отвором об’єктиву та позначається 1:К. Максимальне значення відносного отвору вказується на маркуванні об’єктиву. Так, об’єктив з позначенням 28-135 мм 1:3.5-5.6 має максимальний відносний отвір 1:3,5 на фокусній відстані 28 мм та 1:5,6 — на 135 мм.
В залежності від значення діафрагмового числа К, об’єктиви умовно поділяються на наступні групи:
- надсвітлосильні (К ≤ 1,4);
- світлосильні (1,4 < K ≤ 2,8);
- середньої світлосили (2,8 < K ≤ 5,6);
- малосвітлосильні (К >5,6).
Чим більша світлосила (менше число К), тим більше світла пропускає об’єктив й тим менше вам прийдеться використовувати спалах або штатив через недостатнє освітлення. Звичайно з ростом світлосили росте якість та, особливо помітно, ціна об’єктиву. В професійних об’єктивах зі змінною фокусною відстанню світлосила, як правило, не змінюється при зумуванні.
Простіше кажучи, світлосила — відношення освітленості зображення, що створюється оптичною системою, до яскравості предмету.
Реально в жаргоні фотографів поняття світлосили, відносного отвору та мінімального діафрагмового числа змішані в одну купу, тому вираз “світлосила F/2,8 (або f/2,8, або просто 2,8)” зустрічаються досить часто. Але, на справді, коректно казати “відносний отвір 1:2,8″, “діаметр діафрагми F:2,8″, “діафрагмове число 2,8″ при цьому світлосила рівна 0,127.
Із “класифікацією” можна запросто посперечтися, ще недавно світосильними об’єктивами вважались f/2.8-5.6
А Canon кілька років тому перестав випускати найсвітосильнішу із L-льок – EF 50mm f/1.0 L, випустивши на заміну EF 50mm f/1.2 L USM.
До слова, у арсеналі кенона був і об’єктив із f/0.95, для далекомірної камери. А Leica і досі випускає об’єктив із такою світосилою, і минулого року його “перевипустила” у версії ASPH. Правда надіти його можна на мало які цифрові камери – лише Leica M8, M8.2 (офіційно), Panasonic G-1, GH-1, Olympus E-P1 (неофіційно, але така зв’язка повністю працездатна
)
Я коли шукав інфу про світлосилу то знайшов, що самим світлосильним об’єктивом був і здається є Carl Zeiss 50mm/f0.7.
Він був спеціально спроектований та виготовлений для американської місячної програми Apollo щоб знімати темну сторону Місяця. Стенлі Кубрик використовував такий об’єктив для зйомки свого фільму “Баррі Ліндон”.
Всього існує 10 таких об’єктивів, один у самого Цейса, шість у НАСА та три у Кубрика.