Найбільша таємниця фотографії
09.02.2009
На жаль мені не вдалось віднайти джерело та авторство цієї статті, але головне що стаття існує та досить весела й цікава.
Ви почуєте це знову й знову від всіх фотографів, у котрих я брав інтерв’ю: беріть завжди вашу чортову фотокамеру з собою!
Анрі Карт’є-Брессон носив свою камеру скрізь – в хімчистку, в кафе, в кіно… його надійна Лейка M2 завжди була під рукою. Так, саме тому і я придбав таку багато, багато років тому, надіючись що чари зійдуть й на мене.
Ансел Адамс зробив свій знаменитий знімок “Місяць й напівкупол” (“Moon and Half Dome”) на шляху до бару, куди він поспішав, щоб випити склянку другу зі знижкою. Він просто з’їхав на узбіччя на своєму Кадиллаку годин в 4 вечора, витягнув свій Хассельблад й зробив цей знімок. Сів знову в автомобіль, й дав газу, помчав ще трішки повеселитись. Іронічність ситуації полягає в тому, що тепер фотографи шукають теж місце на узбіччі, щоб відзняти такий-же знімок. Анселу подобалось фотографувати місяць і він був готовий зробити знімок, коли побачив той кадр.
В своїй новій книзі “За роботою”, Анні Лейбович розповіла як вона починала:
“Наскільки важлива була фотографія. Бути фотографом було змістом мого життя. Я робила знімки постійно, й практично все, що потрапляло в кадр, здавалося цікавим. Кожен раз коли я виходила з дому, щоб зробити фото, відрізнявся від решти. Обставини були іншими. Місце зйомки було інше. Динаміка була іншою. Кожного разу. Ти ніколи не знала, що тобі відкриється.”
Чейз Джарвіс завжди говорив, що потрібно відірвати свій зад від дивану, вимітатись на вулицю та зробити декілька знімків!
І так моя вам настанова: носіть свою фотокамеру з собою скрізь. Хай це буде моєю вам пропозицією на найближчі вихідні: беріть фотокамеру з собою на цілий день (ні, вибачте, але ваш iPhone для цього не підходить). Я маю на увазі вашу камеру – мильницю чи нову круту дзеркалку, а може й бути старий дідусевий ящик з форматом кадру 10х12, все що у вас є. Беріть її з собою на цілий день та знімайте. Краще навіть покладіть її біля ліжка так щоб вона першою потрапила вам в руку вранці й знімайте цілий день.
Одним з побічних продуктів даної вправи буде те, що вам прийдеться пересилити “страх”, який супроводжує людину, що носить скрізь фотокамеру та безперервно робить знімки! Але так як ви стали на цей шлях, вам все рівно прийдеться зустрітись з ним обличчям до обличчя, ви ж не збираєтесь втратити знімок, на який так чекаєте!
гарна стаття. ще б було, що із собою носити для фотографування…
П.С. там в свому блозі тобі естафету передавав)
Прикольна.
Одне з правил ломографії також говорить носити з собою завжди фотокамеру. Та й в житті буває трапляється цікава ситуація, а немає під рукою камерки.
Якось не заглядував на твій блог, ось тільки сьогодні зайшов на нього й залишив коментар, а потім перевірив пошту й дивлюсь, що ти мені щось написав.
та я якось все збирався купити хоч якийсь фотоапарат, але зараз от криза, то ніяк не виходить.
а так ще, коли був в Тернополі, то часто лазив із фотиком сестри
десь на компі ще є фотки, які я дуже любив, але явно ще практити не вистачало для красивих фотокарток 
П.С, там якщо ти не помітив, то в статті життя в гуртожитку передав естефету))
Я хотів придбати дзеркалку та криза також плани всі зламала.
За естафету зрозумів, напишу на днях.
а у мене, можливо, дещо дивне питання: в чому ви носите фотік? бо засунути його всередину звичанйної сумки, коли їдеш на навчання не так то і легко
Мильницю ношу в кишені куртки, а от дзеркалку й суперзум так не потаскаєш.
Проте для дзеркалок й суперзумів є малі сумки системи “кобура”. Як на мене то це оптимальний вихід з цієї ситуації. Хоча я знаю людей котрі просто таскають дзеркалки за пазохою.
щодо мильниці згодна, у мене Canon S5б він не у бідь-яку сумку влазить. та і тісно дуже у вранішньому метро. тому фотосет – це окреме дійство