Художник – це найвищий 7 рівень (відповідає поняттю “рай” у християнській міфології)

Художник виражає своє бачення в реальній фізичній формі, в даному випадку в фотографії. Він відчуває настрій місця чи людини, справжньої або видуманої, і передає це своєю фотографією. Глядачі в свою чергу реагують на його творчість.

Художник — досконало й майстерно володіє своїми інструментами. Коли він створює свої витвори, він виходить за межі загальноприйнятих уявлень, його сутність витає зверху та поєднується з тим, що він створює. Коли Художник не творить, він вдосконалює свої практичні навички та знання інструментів, проте коли він в роботі його камера стає продовженням його думок. При цьому він свідомо не думає про технічну сторону, оскільки він майже ідеально володіє своєю технікою.

Проводячи паралелі з музикою, музика практикує своє вміння, але за грою, він не думає про переставляння пальців — він повністю віддається пристрасті моменту.

Як і професійний користувач інтернету, котрий має з десяток сайтів чи гітарист-професіонал, який використовує 23 грифи, художник може мати декілька фотокамер, і кожна його камера призначена для своїх певних цілей.

Загалом він може мати одну камеру або не мати жодної. Насправді це просто не має значення.

Художники можуть дивно одягатись, та переважно пізно прокидаються. В основному вони надають перевагу фотографуванню молодих жінок і відчувають за це гордість.

Ніхто й ніколи не бачить їхніх творів тому, що у них слабкі здатності рекламувати себе і на жаль вони навіть не оцінюють свої чудові твори. А ті, що оцінюють свої творіння — опускаються до рівня Повії. Це сумно, але це парадокс — ви ніколи не побачите роботу справжнього майстра, хіба якщо знаєте його особисто. Справжні художники, соромляться оприлюднювати комусь свої роботи, хіба якщо ви близько знайомі, тому що їхні роботи — це їхня душа.

Художники користуються будь-якими типами фотокамер, наприклад камери-обскури, одноразові чи камери формату 8х10. Вони використовують той інструмент, який потрібний для створення того, що вони хочуть.

Повія: 6-ий рівень

Повія — це теж художник, але він продає свою душу, беручи гроші або наркотики за своє мистецтво.

Опускаючи себе на цей рівень, він компрометує своє бачення.

Чому? Тому що, якщо хтось продає свою душу за їжу та дах над головою, він не може порушувати правила угоди. Маю на увазі те, що він не використовуватиме нові напрямки в своїй роботі. Якщо ця робота на протязі років приносить гроші, ймовірно, що ні одна повія не захоче спробувати нові напрямки, тому що їй все таки потрібні гроші.

Художники, яких піарять сутенери (в даному контексті маються на увазі виставкові заходи або рекламні агенти), можуть втратити свою славу, якщо змінять свій стиль.

Ось таке мистецтво на продаж від повії дуже рідко досягає вищого рівня або й взагалі не змінюється.

Стиль, який продається — ось що хочуть бачити сутенери повії. Для відомої повії складно змінити свій стиль після того, як його вже оцінили та прийняли.

Любитель: 5-ий рівень

Любителі — це люди, які фотографією заробляють менше половини своїх доходів. Проте це не має нічого спільного з якістю їх фотографій.

Дані люди люблять фотографувати. Натхненні любителі можуть піднятись прямо до рівня художника.

Люди, які фотографують на весіллях і т.п. в якості додаткового заробітку до своєї основної роботи — ті ж любителі. Вони просто беруть гроші за свої фотографії. А брати вони можуть досить багато.

Любителі, які вважають, що дорожчі фотокамери покращать їх фотографії, ризикують потрапити до групи найнижчого рівня — онаніста фототехніки. Багато любителів введені в оману виробниками фотобладнання тим, що для створення хороших знімків їм потрібні дорогі камери. Ця омана — отрута для творення мистецтва.

Любителі, котрі віддають себе створенню чудових знимків постійно вдосконалюються творчо.

Бути любителем досить добре. З даного рівня будь-хто може легко вирости до рівня художника.

Турист: 4-ий рівень

Це може бути ваша мама та більшість людей. Вони фотографують на згадку і не цікавляться фотографією чи фототехнікою.

Туристи, що займаються живописом, графікою та й просто люди, освідчені у візуальному сприйнятті, часто створюють чудові знімки, що вражають кожного. Ці туристи є художниками, хоча й самі не усвідомлюють цього. Зазвичай вони вдягаються краще рівня художників.

Повірте — зображення створює фотограф, а не камера.

Туристи користуються компактними та одноразовими фотокамери, які теж дають чудові результати, що і Лейки, Нікони, Кенони та Контакси в руках інших людей.

Професіонал: 3-ий рівень

Професійний фотограф заробляє 100 відсотків своїх доходів фотографією.

Професіонали не створюють витворів мистецтва. Щоб заробити — вони створюють фото на продаж. Зазвичай вони обізнані в фотографічному обладнанні і можуть робити пристойні знимки, але вони не використовують свою уяву в роботі.

Професіонали здатні творити прекрасні знімки, але у вільний від роботи час.

Професіонали переймаються своїми фотокамерами тільки у випадку коли камера вимагає ремонту. Більшість свого часу вони витрачають на пошуки роботи, жаліючись на те, що інші фотографи в місті знижують свої ціни.

Немає професійних фотографів-пейзажистів. Всі вони мають якусь іншу основну роботу, або ж їх утримують їхні жінки.

Професіонали фотографують дзеркальними Ніконами, Маміями середнього формату та фотокамерами формату 4х5 дюймів. Вони не можуть дозволити собі хороше фотообладнання, яке мають більшість серйозних любителів.

Професіонали не мають персональних веб-сайтів та не цікавляться технічними новинками. Ці люди — звичайні любителі.

Багатій-любитель: 2-ий рівень

Це любителі, які маючи багато грошей, скуповують велику кількість обладнання, що навпаки обмежує їх свободу творчого самовираження. В основному це чоловіки. Більшість з них літні люди, або пенсіонери.

Багатії-любителі фотографують Лейками, Контаксами, Альпами, Хассельбладами та Лінгофами формату 4х5 дюймів. Це чудові камери, але результати — ті ж самі, що й при використанні Зенітів, Пентаксів, Броніки чи Тачигари.

Сьогодні вони, в основному, фотографують на Canon 1Ds-Mk IIs, 5Ds чи Nikon D2X.

Це ті самі ідіоти, які купували перші 2.7-мегапіксельні цифрові дзеркальні фотокамери для газетних редакцій, такі як Нікон D1 у 2000 році просто тому, що вони коштували $5 000.

Вони видавали гірші результати від звичайних фотокамер, якими користувались туристи. Все тому, що їхня висока вартість не робила їх кращими.

Нікчемні багатії-любителі думають, що розмиті чорно-білі фотографії бідняків — це і є мистецтво.

Деякі багатії-любителі легко опускаються на самий низ ієрархії фотографів тому, що занадто турбуються про обладнання. Трапляється і навпаки — здіймаються догори і створюють шедеври, тому що не забувають про обладнання, думаючи, що вже мають найкраще. На подив, не багато багатіїв-любителів видають звичайні знімки. Їхні знімки або захоплюють або розчаровують.

Онаніст фототехніки: 1-й рівень (відповідає поняттю “пекло” у християнській міфології)

Ці чоловіки (а вони всі чоловіки) не цікавляться мистецтвом чи фотографією, тому що це бездуховні люди. Не маючи творчої душі вони не взмозі проявити уяву або відчуття. Ось через це їх знімки, якщо вони й намагаються їх колись робити, кардинально розчаровують.

Ці люди не вміють та не хочуть думати і ніколи нічого не досягають.

Хіба прискіпливе розглядання тестових зображень під мікроскопом може зрівнятись з фотографуванням міста на світанку? Звичайно, що ні. І навіть гірше, час потрачений на розглядання тестів — це час, який можна було провести за вивченням нюансів фотографії і, власне, за самим фотографуванням. Тестуйте ваше обладнаная, щоб знати його можливості, а потім продовжуйте фотографувати.

Вони цікавляться обладнанням з єдиною метою володіння ним. Вони можуть годинами балакати про нього, але коли ви попросите показати роботи, їхня бравада кудись зникає, або вони думають, що ви просите показати їхні камери чи документи на них.

Більшість цих людей мають технічну освіту: інженери, комп’ютерщики та науковці. Їх настільки хвилює бажання виміряти та порівняти технічні показники обладнання, що при цьому вони забувають про те, що камери чи тестові графіки не мають нічого спільного з сутністю фотографії. Ось тому ми і назвали цей рівень людей — “онаністи фототехніки”.

Багато з них також цікавляться аудіотехнікою, комп’ютерами чи автомобілями. Вони насолоджуються цими іграшками, як і камерами заради інтересу до них, але рідко використовують їх за призначенням.

Молодші з них цікавляться відеоіграми, чатами та інтернетом. Старші відвідують “Клуби любителів фототехніки”. Вам слід відвідувати “Клуби любителів фотографії”, а не “Клуби любителів фототехніки” тому, що мистецтво — це річ цілком суб’єктивна і не підлягає вимірюванню в числах. Більше того, ці люди ніколи не створюють нічого примітного своїм обладнанням, але вони отримують насолоду просто від того, що мають це обладнання, можуть його придбати чи поговорити про нього.

Єдиний вид обладнання, який ці люди ігнорують і який насправді дійсно важливий — це освітлювальне обладнання.

Людина з пристойним фотоальбомом — це не онаніст фототехніки. Людина, у якої камер більше ніж фотографій — цілком може ним бути. Люди, які мають сайти заповнені технічними статтями, а не фотографіями — ймовірніше всього.

Ніколи і ні при яких обставинах не майте справу з цими людьми, не спілкуйтесь з ними, не читайте їхні статті, а особливо не питайте в них порад щодо фотографії. Для незнаючих людей вони видаються дуже обізнаними, проте їхні хворі, мертві душі заполонять вас та заберуть у своє пекло і ви назавжди захворієте переживаннями щодо того чи різкий ваш об’єктив. Якщо ви почнете про це хвилюватись, ви більше ніколи не будете фотографувати нічого іншого окрім цегляних стін і тестових графіків.

Цих людей легко впізнати. Якщо ви дочитали до цього місця, ви напевно пригадали, що бачили їхні веб-сайти, на яких завжди купа інформації про обладнання, але всього кілька нормальних фотографій. Остерігайтесь таких сайтів, які не мають фотографій, що довподоби вам.

Взято і відредаговано з www.kenrockwell.com