Сьогоднішній день

Ось так у нас було сьогодні надворі і по місту трохи повалило дерев та поламало гілля, а в якості бонусу порвало слабкі старі кабелі. Я б не сказав, що погода перейшла всі дозволені рамки — вона взагалі до них не наблизилась, але комунальникам додала роботи.

Автомотовелофоторадіо

На зворотньому шляху з Умані ми заїхали в невеличкий музей під назвою “Автомотовелофоторадіо”, що знаходиться у Вінниці. За символічну плату в 10 гривень можна отримати відновлення дитячих спогадів про речі, які оточували вас в той час.

В музеї представлена радянська спадщина починаючи з ліхтариків та закінчуючи автомобілями, а великим плюсом можна вважати можливість потримати деякі речі руками та посидіти за кермом більшості експонатів.

За вільної хвилини можете відвідати. До речі, це можна зробити коли приїдете подивитись славнозвісний вінницький фонтан “Рошен” — музей там зовсім недалеко.

Класична осінь

В суботу з друзями вирішили побувати в Національному дендрологічному парку “Софіївка”. На дворі було досить прохолодно та похмуро, проте це зовсім не вплинуло на мої враження від парку. Мабуть, ми ще вчасно потрапили туди, бо через тиждень-два листя облетить добряче і не буде так яскраво-жовто по-осінньому.

Авіазліт імені Сергія Корольова 2014

Викладаю декілька знімків з чергового авіазльоту імені Сергія Корольова, який проходив ще в червні на житомирському аеродромі. Цього разу був трохи “порожняк” через складну ситуацію в Україні. Зрозуміло, що закордонні учасники просто побоялись приймати участь, а кримські та зі східних регіонів були зайняті іншими справами.

Погода в ті дні була періодично дощова та й анонси були майже відсутні, проте людей трішки було. Як завжди можна було не тільки подивитись на авіаційну техніку, але й за певну суму політати.

Маю надію, що наступного разу авіазліт буде більш масовим, а в мене виникне бажання порівняти політ на малому літаку з польотом на пасажирському авіалайнері.

Їдальня №65

Це залишки їдальні житомирського заводу хімічного волокна. Завод був побудований в 1975 році, а виробництво на ньому зупинилось в 2001 році. З тих пір почалось випилювання металу, хоча цей процес почався набагато раніше.

Їдальня має класичний вигляд для тих часів, два поверхи з підвалом, нагадування про вантажний ліфт. Після першого знімку шахти ліфту мені здалось, що там набагато більше поверхів. Одразу почали проскакувати асоціації з підземною “Оселею зла”, але виявилось що то вода дає таке віддзеркалення.

Я взагалі вважаю, що в Радянському Союзі нічого путнього так і не змогли зробили, але при потраплянні в такі середовища все одно накочує певна ностальгія. Мабуть, через те, що моє дитинство пройшло в оточенні таких речей.