Автомотовелофоторадіо

На зворотньому шляху з Умані ми заїхали в невеличкий музей під назвою “Автомотовелофоторадіо”, що знаходиться у Вінниці. За символічну плату в 10 гривень можна отримати відновлення дитячих спогадів про речі, які оточували вас в той час.

В музеї представлена радянська спадщина починаючи з ліхтариків та закінчуючи автомобілями, а великим плюсом можна вважати можливість потримати деякі речі руками та посидіти за кермом більшості експонатів.

За вільної хвилини можете відвідати. До речі, це можна зробити коли приїдете подивитись славнозвісний вінницький фонтан “Рошен” — музей там зовсім недалеко.

Класична осінь

В суботу з друзями вирішили побувати в Національному дендрологічному парку “Софіївка”. На дворі було досить прохолодно та похмуро, проте це зовсім не вплинуло на мої враження від парку. Мабуть, ми ще вчасно потрапили туди, бо через тиждень-два листя облетить добряче і не буде так яскраво-жовто по-осінньому.

Авіазліт імені Сергія Корольова 2014

Викладаю декілька знімків з чергового авіазльоту імені Сергія Корольова, який проходив ще в червні на житомирському аеродромі. Цього разу був трохи “порожняк” через складну ситуацію в Україні. Зрозуміло, що закордонні учасники просто побоялись приймати участь, а кримські та зі східних регіонів були зайняті іншими справами.

Погода в ті дні була періодично дощова та й анонси були майже відсутні, проте людей трішки було. Як завжди можна було не тільки подивитись на авіаційну техніку, але й за певну суму політати.

Маю надію, що наступного разу авіазліт буде більш масовим, а в мене виникне бажання порівняти політ на малому літаку з польотом на пасажирському авіалайнері.

Їдальня №65

Це залишки їдальні житомирського заводу хімічного волокна. Завод був побудований в 1975 році, а виробництво на ньому зупинилось в 2001 році. З тих пір почалось випилювання металу, хоча цей процес почався набагато раніше.

Їдальня має класичний вигляд для тих часів, два поверхи з підвалом, нагадування про вантажний ліфт. Після першого знімку шахти ліфту мені здалось, що там набагато більше поверхів. Одразу почали проскакувати асоціації з підземною “Оселею зла”, але виявилось що то вода дає таке віддзеркалення.

Я взагалі вважаю, що в Радянському Союзі нічого путнього так і не змогли зробили, але при потраплянні в такі середовища все одно накочує певна ностальгія. Мабуть, через те, що моє дитинство пройшло в оточенні таких речей.

Міграція з PC на Mac

Mac Mini

В мене періодично почали виникати думки про перехід на Mac. Набридло мені підбирати конфіги заліза, закуповувати його, а потім ще й збирати все докупи. Плюс після цього досить часто потрібно ще повирішувати певні глюки після встановлення вінди та примусити один чи два драйвера запрацювати правильно.

Не потрібно забувати й про інші негаразди, які можуть виникнути на кажись стабільному віндовому PC. Особливо мене радує повна зачистка налаштувань софту та сюрпризів, які можуть з’явитись при встановленні оновлень.

З маками все набагато простіше, хоча можна й там трохи пограти на бубні. Також непотрібно забувати одразу закупитись потрібними кабелями, наприклад, для підключення другого моніку через Thunderbolt.

Так як я взагалі став мало рубатись в комп’ютерні іграшки, тому значної потужності не потребую — схиляюсь більше в бік Mac Mini. Його розмір мене також радує та й потужності Міні вистачить для дизайнерської роботи. Макбуки та Ейри відпадають одразу тому, що ніколи не мав потреби в лептопах. Аймаки також відпадають, але вже через свою вартість.

Даю 80 відсотків, що перехід відбудеться, але це буде тільки коли поточний системний блок морально застаріє. З такими мінімальними апгрейдами лінійки процесорів, як робить Intel, перехід може відбутись через 3-4 роки. Дякую їм за економію моїх коштів.

За підтримки: Публікації і новини про електричні автомобілі та інші види перспективного електричного транспорту. Дізнайтесь про останні технології та розвиток галузі.